Общество

Професія — любити людей

Професія - любити людей   

medsestraЗ глибокої давнини шанували і цінували тих, хто вмів знімати біль, знав засоби лікування хвороби. І сьогодні ми всі знаємо, що професії лікаря, фельдшера, медсестри - це найблагородніші професії.

Професія медичної сестри - одна з найлюдяніших, найпочесніших та іноді найважчих на землі. У всі часи вони були зосередженням милосердя і, мабуть, не випадково, що важка місія медичної сестри здебільшого лягає на тендітні жіночі плечі. І  саме жіноче чутливе серце, добрі руки та велике терпіння так необхідні у цій роботі.

Саме такою, життєво мудрою, доброю, лагідною є одна з медсестер хірургічного відділення Борівської ЦРЛ Святенко Наталія Володимирівна. Народилася вона 1976 року в смт. Борова. Тут пройшли її дитячі та юнацькі роки, тут вона закінчила Борівську ЗОШ №2. Скільки себе пам`ятає, медична справа завжди була як хобі, так і основним заняттям життя. У дитинстві вона бавилась з ляльками «у лікарню», а вже в  1991 році стопами старшої сестри Олени вступила до Куп’янського медичного училища на фельдшера.

Вигляду крові і ран не боялася ніколи. Можливо, тому, що ще з ранніх років звикла до вигляду іграшкових  шприців,  термометрів з дитячого набору. Часто робила лялькам «уколи», «виміряла температуру», навіть проводила «операції».

Наталія вважала, що саме лікарська та медсестринська справи є тими професіями, через які можна якнайбільше проявити свою любов та турботу до людей. Тому й стала медичною сестрою.

При цьому вона добре розуміла, що в обраній професії, крім радості, є ще багато труднощів. Тут недопустимі помилки. Медсестрі треба бути дуже-дуже уважною коли роздає ліки, бере кров на аналізи, ставить крапельницю або навіть  просто перевертає хворого.

Після закінчення навчання почала працювати в дитячому відділенні Бо-рівської ЦРЛ. Робота з дітьми приносила лише задоволення. Адже ніхто, крім дитини, не здатен так щедро віддячувати за добро - добром, за любов - любов’ю.

Невдовзі Наталія познайомилася зі своїм новим сусідом - майбутнім чоловіком Володимиром. У 1997 році одружилися, разом виховали сина Костю, який зараз навчається на 2 курсі ХЕМТТБ.

У 1999 році  працювала фельдшером на швидкій допомозі, а з 2000 -го – медсестра хірургічного відділення і вже 19 років присвячує себе улюбленій справі.

За досягнення та успіхи в роботі Наталія Володимирівна нагороджувалася районними грамотами та дипломами, а в минулому році – почесною обласною грамотою.

«Найбільше щастя в роботі – говорить вона, - мати хороший колектив однодумців - людей, які працюють в одній команді, адже великі справи робляться лише разом. Команда лікарів та медичних сестер у нашій лікарні - це розумні, серйозні, відповідальні люди, з якими не страшно розпочинати будь-яку справу, навіть найскладнішу. всі вони є взірцем, еталоном свого відділення, їхній досвід, навички, відповідальність і любов до роботи передаються і молодим спеціалістам. Наш колектив – це друга родина! Я щиро вдячна своїм батькам, які мене виховали, викладачам, котрі навчали улюбленої справи, головному лікарю Л.Г.Вінніковій, завідуючій дитячим відділенням О.Я. Придатько, М.Ф.Соборову, які  стали для мене гідним взірцем у справі, що переросла у спосіб життя».

7 березня Наталія відзначає свій День народження, тож з цієї нагоди та з нагоди 8 березня бажаю щастя і добра, хай усе хороше, зроблене з душею та натхненням, повертається до вас сторицею, а кожна мить життя  нехай радує своєю неповторністю!

Наталія ВАСИЛЕНКО.