Общество

Нехай весна цвіте в душі

Нехай весна цвіте в душі

gladkЯскрава стрічка безперервного стажу Любові Миколаївни Гладкової складається з відрізків протяжністю в десятки років. Свій початок вона бере з Борівської районної друкарні. Зовсім юною прийшла сюди Любов працювати лінотипісткою.

Сьогодні, мабуть, мало хто уявляє собі цю професію. Тому скажу коротко: лінотипи - це величезні машини, які зі свинцю відливали  рядки  зі слів, речень, з яких потім вручну складалися газетні сторінки, різноманітні бланки. Нелегка і шкідлива для здоров`я   робота лінотипіста. Але  вона не злякала дівчину, яка відразу завоювала авторитет в колективі  і була визнана однією з найсумлінніших і найграмотніших трудівниць. Вичитувати текст після неї було легко і особливо приємно, бо помилок майже не було. 

За період роботи в друкарні Любов Миколаївна тричі була у декретній відпустці, народила двох синів і доньку, які виросли достойними, працьовитими  людьми. Золоті руки у Володимира - він бездоганно виконує дизайнерські ремонти будь-якої складності. Користується авторитетом не лише на Борівщині, а й далеко за її межами. Адже слава про хорошого майстра поширюється швидко.

Донька Маргарита та син  Сергій пішли в підприємництво.

Важка робота  на лінотипі з роками позначилася на здоров`ї Л.М. Гладкової. А оскільки в редакції районної газети ніхто не сумнівався в грамотності жінки, її охоче зарахували на посаду коректора.

...Згідно закону, який дозволяє людям зі шкідливими умовами праці  раніше отримувати  пенсію,  Любов Миколаївна в п`ятдесят вийшла на заслужений відпочинок. Та не в її характері сидіти склавши руки.

-           Домашнє господарство, город - це недостатньо. Та й пенсія  невелика. А хочеться ж допомогти і дітям, і онукам,- розповідає жінка. Життя так склалося,  що рано залишилася вдовою. Тому весь тягар сімейного побуту ліг на мої плечі. Вчилися в Росії старші онуки Дмитро та Андрій - допомагала. Зараз вони  вже дорослі, обрали зовсім різні професії. Перший - музикант, другий - військовий моряк. Я горджуся ними,- говорить  Любов Миколаївна, - а на її обличчі з`являється щаслива посмішка.

Поруч, у рідному селищі, мешкають ще четверо онуків, яких бабуся теж дуже любить. Сергійко навчається в автотранспортному технікумі  Куп`янська, Віталій та Ліза - школярі, Павло ще зовсім маленький.

…Л.М. Гладкова  - людина, яка постійно в пошуку чогось нового, прогресивного. В 90-і роки   на Борівщині  почало зароджуватися підприємництво. На зорі його розвитку і спробувала себе в цій справі  Л. М. Гладкова.

Борівчани, напевне, добре пам`ятають, як ця миловидна жінка стояла за невеличким лотком в центрі селища, продавала дріжджі, шоколадки та інший дрібний товар. З часом до неї підключився  син Сергій, а пізніше і невістка  Олена. Пошук нового, щоденна копітка робота, спрямована на виявлення нових можливостей, дали свої результати.

Сьогодні на Борівщині існує багато суб’єктів підприємницької діяльності, між якими триває конкурентна боротьба за головний приз -  прибуток. Але одержати його можна тільки за умови застосування найефективнішої роботи, економічного ризику, новаторських ідей. І звичайно ж,  наявності найкращих людських якостей: творчості, сумлінної праці, організаторських здібностей, гуманності, вміння реалізувати свої ідеї в результати праці.

Керуючись цими принципами, незважаючи на поважний вік,  продовжує  трудитись  Л.М. Гладкова. Добро, любов до праці, повагу до оточуючих сіє в душах своїх дітей та онуків…

Зі святом Вас, шановна Любов Миколаївно! Нехай у Вашому серці завжди квітне весна, а вся Ваша велика родина  буде щасливою!

Любов  МУХІНА.