Общество

Материнські руки, що не знають втоми

Материнські руки, що не знають втоми

matuУ народі говорять: «Стати матір’ю – просто, непросто нею бути». А бути матір’ю п’ятьох і більше дітей - це справжній подвиг,  звання «мати-героїня», що присвоюють таким матерям - одне з найпочесніших у нашій країні.

Яке ж велике й щире серце повинне бути в такої матері, щоб кожній своїй дитині подарувати його часточку! Щоразу, спілкуючись із багатодітними, ловлю себе на думці: яке то щастя — мати дітей! Не одне чи двійко, а  п’ятеро, восьмеро... Це ж стільки радості дарують батькам сини і доньки!

Теплими та щирими словами відгукуються жителі села Гороховатка про багатодітну матір-героїню Хиленко Ольгу Олександрівну. Народилася вона в1950  році. Росла і вчилась у своєму рідному селі. А після закінчення школи не поїхала шукати легкого життя чи довгого карбованця, а залишилася у рідному селі, пішла працювати в дитсадок нянькою. Звідси і почався її трудовий шлях. В 1969 році прийшла пора кохання, хвилюючі зустрічі, побачення. Так і звелися дві долі докупи - вийшла заміж за Хиленка Дмитра Андрійовича. Йшли роки, народжувалися діточки, і росли, мов ті квіточки у дворі, – Сергій, Володимир, Світлана, Олександр та Юрій.  Коли діти були малими, був складний період для країни, заробітні плати низькі. Щоб підняти на ноги велику сім’ю, жінці доводилося важко працювати на декількох роботах одночасно: і в сільському клубі техпрацівницею, і кочегаром… Та на допомогу завжди приходили діти, вони і зараз опікуються своєю матусею і бабусею, яка їх виховала - кожного дня телефонують, по можливості  приїжджають в гості, допомагають фінансово.

«У нашої матусі, говорять вони, - найніжніші, найдобріші, найласкавіші руки. Їх можна назвати золотими. Скільки роботи вони переробили з раннього дитинства - не перелічити». Дійсно, вони ставали мужніми і сильнішими з кожною народженою і вихованою дитиною.

Так, багатодітній сім’ї було важко виживати, доводилося тримати велике господарство, та головне, що завжди у них вдома панувала затишна, доброзичлива атмосфера. І не дивлячись на всі негаразди, що траплялися на життєвому шляху, жінка сподівалася на краще майбутнє. І не дарма… Йшли роки, діти  подорослішали, з любов`ю та ра-дісними очима розповідає вона про кожного з них. По сяйву материнських очей бачу – їй справді є ким пишатися.

Старший син Сергій  працює в Борівському РЕМі головним інженером, там же працюють  Олександр та Юрій, Володимир з сім’єю проживає та працює в Борисполі, донька Світлана в Гороховатці, недалеко від матері.У кожного з них вже свої сімї, в Олександра, до речі, теж багатодітна.

З 50 років Ольга Олександрівна на пенсії. У будинку, де вона проживає разом зі своєю старенькою мамою та молодшим сином Юрієм з сім’єю, ніколи не стихає звучний сміх онуків, там завжди потішно та гамірно. А найбільше щастя для Ольги Олексіївни - коли з’їжджається вся родина та разом, як в дитинстві, збирається за великим обіднім столом.

Сьогодні  Ольга Олександрівна дивиться за домашнім господарством, допомагає своїм дітям у вихованні онуків, котрих дуже любить і які приносять у її життя радість, наснагу й оптимізм. Напередодні жіночого свята хочеться побажати Ользі Олександрівні сімейного достатку, щоб в її оселі завжди панувала злагода й добробут, а серце зігрівала любов рідних!

Наталія ВАСИЛЕНКО.