Общество

У вирі нелегкої, але цікавої роботи (Ірина Анатоліївна Грицун)

У вирі нелегкої, але цікавої роботи (Ірина Анатоліївна Грицун)

grichunЗдавна на Україні славилися співочі родини. Пісня допомагала людям у повсякденному житті, і в горі, і в радості. Вміння співати передавалося спадково. У одній із таких родин народилася Ірина Анатоліївна Грицун.

 По маминій лінії у них співали і бабуся, і дідусь. До речі, дідусь гарно грав на балалайці та гармошці. Мамині сестри теж мали чудовий голос. Тож не дивно, що Ірина з дитинства успадкувала любов до музики, до співу.

Але свою майбутню професію не пов’язувала з музикою – мріяла стати вчителем початкових класів. Та не судилося. Після закінчення школи навчалася у Харківському професійному училищі на швею. Рік працювала на швейній фабриці, а потім за станом здоров’я змушена була залишити роботу і повернутися додому. Ось тут і стали в нагоді природні організаторські здібності та вміння співати. На той час у Богуславці працювала директором Будинку культури А.П. Степанова. Вона, знаючи талант Ірини Анатоліївни, запропонувала посаду художнього керівника СБК. Тож, з 1989 року Ірина Анатоліївна опинилася у вирі нелегкої, але дуже цікавої роботи.

Їй завжди подобалося виступати в складі місцевого ансамблю, а тепер випала нагода ще й складати сценарії свят, організовувати цікаві заходи. Ірина Анатоліївна разом із секретарем Богуславської сільської ради Н.Й. Вишняковою розробляла сценарій «От всей души». Багато односельців пам’ятають це чудове свято про родини, сімейні династії. Разом з колегами започаткувала цікаву місцеву традицію: проводжати хлопців до армії, а потім підтримувати зв’язок з військовими частинами -  писати листи до командирів з проханням розповісти про службу односельців.  Зібравши цікаву інформацію,23 лютого проводили урочисте свято, на яке запрошували своїх солдатів, зачитували перед громадою листи командирів військових частин про досягнення молодих захисників Вітчизни, вручали нагороди хлопцям.

Ірина Анатоліївна дуже захопилася своєю роботою. За ініціативою А.Г Чепурного в Богуславці було побудовано прекрасний Будинок культури, аналогів якому не було.  В листопаді 1988 року відбулося його урочисте відкриття. З 1993 року директором СБК  була призначена Ірина Анатоліївна, яка працює на цій посаді і до сьогодні.  «У нас дуже талановиті люди,  - розповідає Ірина Грицун. - Виступи нашого фольклорного ансамблю були відомі не лише на Харківщині, а й у Києві. Зараз у нас трудяться 5 культпрацівників. Колектив дружній, без його підтримки важко було б чогось досягти. Функціонують кілька гуртків – дитячий хореографічний, театральний. Є дитячий і дорослий вокальні ансамблі. Але велика проблема в тому, що приміщення Будинку культури не опалюється. Потребує ремонту дах. Сніг та дощі руйнують красу, яка була дбайливо створена для всіх. Серце стискається, коли бачиш таке. Дуже  хотілося б, щоб знайшовся меценат, аби не допустити зникнення нашого чудового Будинку культури.

 А пишатися нам є чим, адже мешканці села та гості могли побачити дуже багато цікавих заходів і на Новий рік, і на День Незалежності, і на 9 Травня та багато ін. Але, знову ж таки, взимку є величезна проблема з проведенням свят через неопалюване приміщення СБК. У цей час виручає школа: разом із працівниками школи та учнями ми проводимо багато цікавих заходів у приміщенні, в якому навчаються школярі.»

 У 2010 році Ірину Грицун односельці обрали депутатом  районної ради. Найважливіша проблема, яку вони б хотіли розв’язати – ремонт та опалення Будинку культури. Неодноразово порушувала це питання Ірина Анатоліївна, але поки що воно залишається відкритим.

Напередодні 8 Березня, коли відбулася наша розмова, Ірина Анатоліївна розповіла, що сім’я для жінки, на її думку, – найголовніше в житті. У неї четверо улюблених чоловіків: чоловік Олексій Прокопович, сини Денис, Павло та Ярослав. Відчувати турботу про себе з боку найсильнішої статі приємно кожній жінці. Тому вона від усього серця бажає всім жінкам звичайного жіночого щастя, кохання, міцного здоров’я, поваги від дітей та онуків.

Тетяна КОЛЕСНІК.