Люди твои, Боривщино

Професію обирають, а професіоналами стають

Професію обирають, а професіоналами стають

soldДобре, що ми живемо в миролюбній державі, але мир треба не тільки берегти, а й вміти захищати. День захисників Вітчизни - це свято сивих ветеранів, військовослужбовців усіх поколінь, нинішніх військових і тих, які прийдуть за ними, це свято жінок, які чекали своїх рідних з армії або ділили з ними нелегку військову долю. Тож виходить, що День захисників Вітчизни - всенародне свято.

Та для Руслана і Олександра Голованіків це свято професійне. Хлопці родом з Підвисокого, там же ходили до школи, допомагали батькам поратися по господарству, на городі. І хоча у них різниця у віці один рік, ходили до одного класу, сиділи за однією партою. Все це ще дужче зближувало братів, вони заступалися один за одного, росли дружними, трудолюбивими. Уважно слухали розповіді батька про службу в лавах Радянської армії, мріючи теж бути солдатами і захищати своїх рідних.

Дитинство, таке щасливе і безтурботне, пролетіло дуже швидко. Після закінчення школи у 2003 році Руслана призвали до лав Збройних сил України, строкову службу проходив у харківській військовій частині радіотехнічних військ повітряних сил ЗСУ. Через певний час молодого бійця перевели для подальшого проходження служби у військову частину Борової.

А Сашко тим часом вступив до Ізюмського ліцею по спеціальності кухар, офіціант, бармен, де і навчався півтора роки. А у 2004 році, коли призвали на строкову службу, пішов стопами старшого брата – проходив службу в тій же військовій частині, що і Руслан. А для подальшого проходження служби теж був направлений до військової частини, що розташована у Боровій.

Ще проходячи строкову службу, командуванням підрозділу Руслан був направлений на підготовку молодших командирів до Богодухова, йому присвоїли звання молодший сержант і перевели на посаду командир відділення старший оператор радіолокаційного взводу. Після повернення з навчання залучався до самостійного несення бойового чергування по охороні повітряного простору, брав участь у підготовці молодого поповнення в управлінні  військової частини А1451.

Коли Руслану запропонували перейти на службу за контрактом, він охоче погодився, бо вже досить добре знав специфіку служби. За короткий час зарекомендував себе справжнім профе- сіоналом своєї справи,  він грамотно та своєчасно  забезпечує технічно правильну експлуатацію закріпленої техніки, надає допомогу підлеглому особовому складу в опануванні технічних фахів за їх посадами. Своєю наполегливою працею та цілеспрямованістю заслужив у військовому колективі вагомий авторитет, має багато заохочень від управління бригади м.Харків.

Просуваючись службовими сходинами, на даний час має військове звання прапорщик і з 2008 року займає посаду начальника радіостанції.

Та повернемося до молодшого Голованіка, Олександра. Він розпочав свою військову кар’єру ще проходячи строкову службу у місцевому підрозділі на посаді оператора радіолока-ційної станції, залишившись на контракт був призначений командиром відділення старшим оператором взводу РЛС, до своєї справи завжди ставиться відповідально має другий розряд з гирьового спорту, неодноразово залучався до навчального авіаційного центру м. Васильків, де показував високу майстерність і здобув непоганий результат.

Пройшовши навчання на спеціальних курсах, отримав відзнаку від командира військової частини м.Васильків.

За час служби Олександр був нагороджений медаллю «За сумлінне виконання службових обов’язків», а це значить, що він став справжнім професіоналом своєї справи.

Зараз займає посаду начальника приймального радіопункту. Є прикладом для усіх військовослужбовців роти.

Що стосується особистого життя, Руслан має сім’ю – дружину і дворічну доньку Ренату, яких дуже любить і піклується про них.

Обоє брати мають спільне хобі - рибалку, а Сашко ще й мисливець.

Олександр поки що не знайшов ту єдину, з якою б поєднав долі. Він активно займається спортом і навчанням. Успішно закінчив Харківський національний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди по спе-ціальності фізичне виховання, зараз вступив до інституту післядипломної освіти по спеціальністі психологія.

На завершення розмови Руслан і Олександр висловили вдячність командиру підрозділу майору Сергію Греку за добрі поради та настанови під час проходження служби.

Як на мене, саме такими: справжніми професіоналами, доброзичливими, гарними товаришами по службі, справжніми чоловіками і мають бути наші захисники. Люди, які стоять на варті нашого мирного сну і мирного неба.

Зі святом вас усіх, шановні.

Олена КОЛЕСНІКОВА.