Душі і серця, поєднані назавжди

Завтра відзначатимуть 50-річний ювілей весілля подружжя Барабаш Іван Оксентійович та Валентина Іванівна.

Золото — благородний метал жовтого кольору. Дуже справедливо підібрана назва цього ювілею - «Золоте весілля», адже для того, щоб прожити 50 років разом, потрібна особлива благородність та мужність, велике і міцне кохання. Мої батьки у шлюбі рухалися до єдиної мети разом, упевнені в надійності та підтримці один одного.

Золоте весілля відзначають рідко, але якщо вже і відзначають, то це стає дійсно великою та радісною подією для ювілярів та всієї родини. Це свято дозволяє відчути згуртованість і єдність сім’ї. Саме золотий ювілей багато в чому говорить про те, що в нашій родині любов та щастя передаються в спадщину і є нашою ознакою.

Звичайно ж, на ювілей з’їдуться близькі рідні люди і поруч із ювілярами збереться плід їх багаторічного спільного життя: діти, онуки, правнуки.

…У 1960 році, після закінчення Слов’янського педінституту Іван Оксентійович отримав направлення на, роботу у Борівську середню школу №1. Молодий вчитель сумлінно працював, брав активну участь у громадському житті. А через рік, 7 листопада, на вечері відпочинку у районному будинку культури побачив красиву дівчину Валентину, у яку закохався з першого погляду. Почуття виявилися щирими і взаємними.

І вже у січні 1962 року вони подали заяву до РАГСу, а 25 лютого зареєстровано народження нової сім’ї. Гучного весілля не справляли, бо жили бідно. Та головне, скільки себе пам’ятаю, у нашій сім’ї панували мир, любов і злагода.

Іван Оксентійович працював у Борівській ЗОШ №1 вчителем фізики, завучем, на громадських роботах, викладав у Гороховатській школі. Усі колеги та учні пам’ятають його як чесного, принципового і в той же час доброго вчителя. У нього є багато хобі, серед яких – рибальство і написання ліричних віршів. До речі, більшість із них він присвятив своєму першому коханню, любій дружині Валентині.

Валентина Іванівна все життя пропрацювала у Борівській районній лікарні і теж була добросовісною, доброзичливою людиною. За це їм обом велика шана і низький уклін.

Разом вони спорудили будинок, біля якого росте розкішний садок, виховали нас, двох дітей – мене і мою сестру Світлану, дали можливість отримати вищу освіту. А тепер разом виховують онуків В’ячеслава, Романа, Дмитра і Олю.

Напередодні їх ювілею щиро вітаю зі святом ювілярів.

Пусть вам обоим  много лет

И на лицо легли морщинки,

А в волосах уже блестят,

Как снег, седые паутинки.

Но не страшны для вас года,

Вы не хотите жизнь иную.

Так будьте ж молоды всегда,

Встречая свадьбу золотую.