Разное

Наймиліша серцю жінка.

 

Наймиліша   серцю  жінка.

Багато хто, почувши слова : «Наймиліша серцю жінка», почне писати про маму, забуваючи про те, якби не бабуся, не було  б і мами. Тому я хочу розповісти саме про свою бабусю.

 Мою рідненьку звати Дуйко Параска Василівна.  Вона  - дуже добра та чуйна людина. Незважаючи на свій вік, бабуся  швидко й легко рухається, завжи скрізь і все встигає.

 Видатний російський письменник Л. Толстой казав, що очі — дзеркало людської душі. І це справді так. Очі моєї бабусі незвичайні. Що в них особливого? Вони невеликі, блакитні. Незвичайність їх полягає у тому, що вони молоді,  запально блищать, коли бабуся весела. І блиск їхній не тьмяніє, коли вона сумує. Отже, душа у бабусі молода.

   Але не все її життя було таким  хорошим, як хотілося б. В молодості їй доводилося нелегко, адже бабуся почала працювати в чотирнадцять років,  в сімнадцять - переїхала з рідної домівки (із Івано - Франківської області, село Грушка ) до   Лозової , де і почала влаштовувати своє життя.  Багато років  пропрацювала на  фермі  дояркою. Та  за всю свою нелегку працю отримала чимало нагород та орденів. Потім бабуся переїхала до Богуславки, але  так своєї справи не покинула. І працювала  на фермі до самої пенсії.

             Можна сміливо сказати , що моя рідненька бачила і пережила все: і скрутні часи, і хороші. Та , здається, не в кожного був би такий веселий, молодий та по - своєму пустотливий погляд після  всього пережитого. До цих пір  ніяк не можу зрозу-міти те, як в одній людині може бути стільки хороших і позитивних  рис.

Тож , як би це банально не звучало, але я вважаю, що моя бабуся - найкраща в світі жінка!!!

Дуйко Анастасія. Учениця 9 класу Богу-славської ЗОШ І-ІІІ ступенів.