Вірний син Вітчизни

1 лютого Анатолію Григоровичу Чепурному виповнилося б 72 роки, але його яскраве, сповнене великих задумів, ідей енергійне життя раптово зупинилося 20 років тому. Борівщина зазнала гіркої втрати, страшна звістка пекучим болем відгукнулася в серці кожного, хто його знав. Своїми спогадами про Анатолія Григоровича поділилися люди, які його добре знали, яким пощастило з ним працювати. 

 І.З. Бондаренко: «Анатолій Григорович Чепурний -  частина історії Борівського району.

- Анатолій Григорович Чепурний приїхав у наш ра-йон у 1974 році. Перше місце його роботи на Борівщині  - радгосп «20-річчя Жовтня». На той час цей  радгосп був у скрутному становищі,  «підняти» господарство запропонували Олексію Максимовичу Редьку, який працював секретарем Ізюмського міськкому. Олексій Максимович погодився очолити «20-річчя Жовтня» за однієї умови: якщо головним агрономом у господарстві працюватиме його товариш Анатолій Григорович Чепурний.  За 3 роки цим людям вдалося зробити радгосп одним із кращих у області. У 1977 році О.М. Редько став директором Липковатівського радгоспу-технікуму.

У нашому районі розпочалася спеціалізація господарств. Колгосп «Зоря» вирішили зробити спеціалізованим господарством по вирощуванню великої рогатої худоби. Планувалося розширити поголів’я до 12 тис. голів. Порадившись із першим секретарем райкому партії Суботою М.М. (я на той час працював другим секретарем райкому партії), ми вирішили, що з цим надскладним завданням зможе впоратися лише Анатолій Григорович Чепурний. З перших днів обрання його головою робота в колгоспі «Зоря» закипіла. Він не злякався того величезного обсягу робіт, який потрібно було виконати для досягнення мети, налагодив зв’язки з багатьма людьми, які допомагали йому будматеріалами для будівництва двох молочнотоварних комплексів, в придбанні великої рогатої худоби. Вже через кілька років вивчати досвід одного з кращих керівників господарств країни приїжджали делегації з усієї України і з різних країн світу.

У 1990 році  потрібно було висунути кандидата в народні депутати України від Борівського району. Я навіть не замислювався над кандидатурою. Документи необхідно було оформити  за 2 дні, Анатолій Григорович Чепурний був у від’їзді, але, незважаючи на всі проблеми, він став одним із 6 кандидатів у народні депутати  Верховної Ради України по Куп’янському округу №380. Його перемога була беззаперечною - за нього проголосували майже 53% виборців.

Анатолій Григорович був настільки енергійною людиною, що йому вдавалося поєднувати роботу і у Верховній Раді, і в колгоспі «Зоря». І він був єдиним народним депутатом України від нашого округу, в якого боліла душа за людей, які довірили йому свої голоси.

А.Г.Чепурний став автором першого закону, прийнятого Верховною Радою - «Про пріоритетний розвиток сільського господарства», його обрали головою Комісії ВР України з питань агропромислового комплексу. На великій відстані йому вдавалося вміло керувати колгоспом, завжди був у курсі всіх справ. У суботу Анатолій Григорович приїжджав у Богуславку і організовував розширене засідання правління колгоспу. В цей же день десятки людей поспішали до нього на особистий прийом. Він був дуже вимогливий до своїх підлеглих і в той же час ставився до всіх із батьківською любов’ю і турботою.

 Дуже добре запам’яталася моя остання зустріч із А.Г.Чепурним. Планувався приїзд великої делегації з різних країн на «Лінамар» (збудований за ініціативи А.Г.Чепурного для обробки, сушіння й зберігання зерна). Він запросив мене в Богуславку і з хвилюванням розповів, що за 2-3 дні необхідно облаштувати територію навколо «Лінамара». Ми обговорили, що можна зробити за такий короткий термін, у той же день розпочалися роботи по приведенню території до належного стану. Наступного дня Анатолій Григорович поїхав у Київ. У страшну звістку про його раптову смерть важко було повірити…

Анатолій Григорович Чепурний став  частиною історії Борівського району.

М.О. Кравцов: «Він був і залишається гордістю Батьківщини»

-...З Анатолієм Григоровичем я познайомився в 1985 році. Добре пам`ятаю той день. Комсомольські збори, на яких я був присутній як перший секретар райкому комсомолу, проходили за участі голови колгоспу «Зоря» А.Г.Чепурного. Вразила його позитивна енергетика, вміння володіти аудиторією, а найбільше - те, з якою цікавістю слухали його молоді люди.

З того часу і почалася наша співпраця. Жодне питання, що вирішувалося на рівні господарства, не залишалося поза увагою. Особливо небайдужим Анатолій Григорович був до проблем молоді: працевлаштування,  житлових питань та багатьох інших.

Говорити про Анатолія Григоровича можна дуже багато. Я й сьогодні, коли буваю на території Богуславської сільради, кожен раз чую добрі спогади про цю прекрасну людину. На мою думку,  - це людина-патріот своєї Вітчизни, неперевершений керівник, гордість Батьківщини, людина-глиба, яка залишила свій слід у історії ХХ століття.   

А.Т. Криворучко:   «Це людина-патріот»

Я  був агрономом, коли А.Г. Чепурний почав працювати агрономом у радгоспі «20-річчя Жовтня», пам’ятаю, як швидко радгосп почав відроджуватися, в цьому велика заслуга Анатолія Григоровича. У 1977 році і його, і мене обрали головами колгоспів. Він завжди був попереду, всі агрономи, керівники господарств брали з нього приклад, навчалися в нього. Це завдяки Анатолію Григоровичу в колгоспах району почала з’являтися нова техніка, застосовувалися нові методи вирощування зернових культур, адже він із задоволенням ділився з усіма своїм досвідом.  Він завжди знаходив час для спілкування з людьми, навіть, коли працював у Києві, охоче допомагав усім жителям Борівщини, які зверталися до нього за допомогою.  Анатолій Чепурний був людиною-патріотом,  безмежно любив  землю, любив свою роботу, людей,  був вірним сином своєї Вітчизни.

 І.А.Жорнік: «Пишаюся тим, що живу на вул. Чепурного»

- Я почав працювати в колгоспі «Зоря» в той же час, коли головою обрали А.Г.Чепурного. На своєму життєвому шляху більше не зустрічав  настільки енергійної, ініціативної, творчої, відданої праці людини. Анатолій Григорович дуже багато зробив для розвитку села, для добробуту його жителів. Будинки на вулиці, на якій я живу, збудовані за його ініціативи і з його допомогою, і я пишаюся, що ця вул. має назву Чепурного. Крім житлових будинків, для мешканців Богуславки було збудовано Будинок культури, школу, зроблено дороги з твердим покриттям, до будинків підвели газ.  

І.М.Клименко:

«А.Г.Чепурний - Людина з великої літери»

- Мені пощастило працювати під    керівництвом А.Г. Чепурного. Це була Людина з великої літери. Він мав освіту агронома, але   був обізнаний у всіх питаннях - добре розумівся і в будівництві, і в тваринництві, і в будь-яких інших сферах. Колгосп мав дуже високі показники - надої найвищі в районі, кількість худоби - найбільша, врожаї - най-кращі. Працівники колгоспу безкоштовно три рази на день  харчувалися, за рахунок колгоспу безкоштовне харчування отримували й учні школи, вихованці дитячого садочку. Він дорожив кожним працівником  колгоспу, ставився до всіх з глибокою повагою і щирим порозумінням. Завдяки Анатолію Григоровичу в с. Богуславка з’явилися чотириповерховий і двоповерхові будинки. Інколи, сміючись, він говорив, що наше село стане містом, а район буде Богуславським.

Ю.І. Голик: « Учитель життя»

Анатолій Григорович Чепурний став для мене вчителем життя,  досвід, який я отримав, працюючи з цією людиною, для мене - безцінний дар. 

У 1979 році мій брат Олександр Дуднік запросив А.Г.Чепурного і його дружину на моє весілля. Так ми вперше познайомилися. А в  1990 році я почав працювати заступником голови колгоспу «Зоря». Анатолій Григорович - це людина-талант, великий фахівець сільськогосподарської галузі, я захоплювався його величезною працездатністю,  орга-нізаторськими здібностями, планами на майбутнє. Під його керівництвом було легко працювати: хоча й був вимогливим керівником, але завдання завжди ставив реальні.  За добре виконану роботу віддячував працівникам колгоспу великими грошовими преміями, 13-ою зарплатою, постійно організовував свята на природі - з піснями, танцями й подарунками для кращих працівників.  Під час керівництва А.Г. Чепурного в  колгоспі «Зоря» працювати було  почесно, особливо, коли тут з’явилися перші сівалки точного висіву, нові трактори, комбайни. Переймати досвід застосування  нових технологій по вирощування цукрового буряку приїжджали навіть із Німеччини: врожайність буряку становила до 600 ц/га. Вперше саме на полях колгоспу «Зоря» почали застосовувати гербіциди, засівали імпортними гібридами з високою потенційною врожайністю.

Світлу, добру пам’ять залишив по собі Анатолій Григорович Чепурний.  Друзі, колеги, підлеглі, знайомі, всі, хто його знав, згадують про нього з теплотою і великою повагою. Шкода, що  багато він не встиг зробити,   несподівано пішов з життя, яке так любив, що без люблячого батька й чоловіка залишилися його діти й кохана дружина Катерина, а земля втратила дбайливого господаря…

Тетяна ГУНЬКО.