Добре ім’я - найкраще багатство
Напередодні Дня звільнення Борівщини від ворога разом із Богуславським сільським головою В.С. Мальченком і головою первинної ветеранської організації с. Богуславка І. М. Клименком ми завітали в гості до почесного жителя Богуславської сільської ради Івана Мефодійовича Пелиха. Ветеран Великої Вітчизняної війни поділився спогадами про тяжке дитинство, розповів про бойовий і трудовий шлях.
- Народився 25 листопада 1925 року в с. Колісниківка Куп’янського району. Крім мене, в родині було ще троє дітей. Наша сім’я тяжко переживала голод, хліб бачили лише вночі - уві сні. Їсти хотілося пос-тійно, та їжі не було. У відчаї якось мати взяла мене й двох малих моїх сестер, і ми пішли просити їсти в людей. Ідучи по вулиці, побачили, як такі ж голодні люди ходили з подвір’я на подвір’я. Тоді так і не вдалося знайти щось їстівне. Мені було лише 5 років, як мами не стало. Батько, щоб урятувати нас від голодної смерті, повіз у Росію до своїх родичів. Через деякий час ми повернулися на Україну, батько влаштувався працювати на будівництві залізниці в с. Богуславка, а жили ми в с. За-гризове. Закінчив 7 класів, на початку 1944 року пішов на фронт. В бою отримав тяжке поранення, 2 місяці пролежав у госпіталі. Крім медалей та орденів Червоного Прапора, Великої Вітчизняної війни, був «нагороджений» ще й інвалідністю.
Але, незважаючи на тяжку травму, Іван Мефодійович, повернувшись із госпіталю, одразу пішов працювати. Повоєнні роки знову принесли в родину голод і бідність. Одежина - старенька, полатана, а взуття не було зовсім. На роботу доводилося ходити босоніж навіть у перші морози.
Після того, як Іван Мефодійович і його сестри влаштувалися на роботу в колгосп, життя родини почало потроху налагоджуватися. Тут, у колгоспі, чоловік зустрів свою половину, яка подарувала йому сина й трьох доньок.
У 1954 році Івана Мефодійовича Пелиха обрали головою колгоспу. Техніки не було, всі роботи виконувалися вручну, працювали в дві зміни - вдень і вночі. Сіяли коровами або кіньми. В жнива косили й молотили ручними знаряддями праці. Перший трактор у колгоспі з’явився в 1959 році. Це була безмежна радість і для голови, і для всіх працівників колгоспу. Поступово машинно-тракторний парк розширювався, з’являлися нові технології. Під керівництвом Івана Мефодійовича колгосп «Зоря» отримував високі прибутки, за 22 роки його головування став одним із кращих не тільки в районі, а в області. За високі виробничі показники в промисловості, сільському господарстві, за досягнення високої продуктивності праці, поліпшення якості продукції, за впровадження у виробництво нової техніки, технології, передового досвіду був нагороджений орденом «Знак Пошани» і орденом Леніна. У 1977 році естафету правління передав Анатолію Григоровичу Чепурному, сам продовжував працювати в колгоспі диспетчером.
Іван Мефодійович Пелих з усіх голів колгоспу «Зоря» найдовше обіймав цю посаду, його добре ім’я, все, що він зробив для розвитку колгоспу, процвітання села, для добробуту жителів Богуславки назавжди закарбується в історії села, пам’ять про його добрі справи житиме не одне століття.
Тетяна ГУНЬКО.
