Люди твои, Боривщино

Життя, пов’язане з піснею (Жорник Дмитро Андрійович)

Життя, пов’язане з піснею

gorМоє село - це маленька частинка України. І те, яким воно є,чим воно живе, на що сподівається, у що вірить,  повністю залежить від того, хто проживає у цьому селі.

А живе в с. Підлиман багато добрих, працьовитих людей, яких можна вважати видатними особистостями. Це люди, які впливали своєю працею  на розвиток села, які залишили і залишать  після себе слід в історії нашого села, а значить і в історії України.

Серед людей, які становлять гордість і славу землі Підлиманської, є Жорник Дмитро Андрійович. Саме про нього мені і хотілось  би розповісти.

Народився Дмитро Андрійович 26 жовтня 1937 року у с. Богуславка Борівського району. Родина була бідною, єдине багатство - багато дітей. Батьки були гарними та добрими людьми,з почуттям гумору та відкритим серцем. Такими рисами характеру нагородили вони і своїх дітей. А ще у цій великій та працелюбній сім’ї всі співали. Заводили пісню, коли працювали, коли доглядали за худобою, коли їм було весело чи сумно і, звісно, увечері, коли сідали до столу. Любив дуже співати і малий Митя, а ще йому дуже хотілося навчитися  грати на баяні. Тому,  коли Дмитрикові виповнилося 7 років, батько купив йому маленьку дитячу гармошку, яка і стала першим музичним інструментом, яким хлопець оволодів.

А через деякий час старший брат  пішов до армії і  віддав Дмитрові свою більшу гармошку. Це було для хлопця справжнім щастям.

Бажання навчитися грати на баяні не залишало  Дмитра Андрійовича. І тому після закінчення школи він вступив на курси баяністів. Але, на жаль, курси не вдалося закінчити, бо його вчитель по баяну відморозив собі пальці на руках. Але любов до баяна і бажання гарно грати на ньому були такими великими, що  хлопець самотужки опанував цю науку, і з того часу баян не випускав уже з рук. Він став його справжнім другом, який завжди був поруч: і вдома, і в армії.

Саме цей талант і ви-значив подальший профе-сійний шлях Дмитра Анд-рійовича.

Після повернення з армії працював музикантом у будинку культури м. Ку-п’янськ, Валуйках, а з вересня 1962 року став працювати вчителем музики у Підлиманській та Новоплатонівській восьмирічних школах. Крім уроків музики, встигав займатися ще й художньою самодіяльністю, яку організував при школах і яку відвідували з великим бажанням сільські жителі. Саме на таких заняттях з художньої самодіяльності він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною - Інною Афанасіївною, яка  на все життя стала його помічницею, опорою, силою його духу.  За роки  спільного  життя вони побудували будинок, виростили двох синів і посадили не одне дерево, а головне – скільки тепла й любові подарували людям!

З 1977 року і до пенсії подружжя Жорників пропрацювало у сільському Будинку культури: Дмитро Андрійович - художнім керівником, Інна Афанасіївна - директором.

Плідно працював Будинок культури  під їхнім керівництвом. Професійність, організаційні здібності, талановитість цих людей підняли культуру, долучили підлиманців до аматорського мистецтва.

Гуртки художньої самодіяльності  протягом  багатьох років були взірцем творчості в районі і посідали призові місця на оглядах – конкурсах художньої самодіяльності. Особливо вражала діяльність хору, фольклорного ансамблю, драматичного гуртка, вокальної групи. Під її чарівний спів не одне покоління молодих стало на чарівний рушничок щастя і вирушило у своє подружнє життя.
При БК була створена агітаційна бригада «Заповітчанка», яка несла людям пісню, художнє слово, танець.

Аматори села радували своїми концертами не тільки своїх односельчан, а й жителів інших сіл району, м. Харків, жителів Луганської області ( с. Кремінне),  Росії (с. Волоконівка). Учасники художньої самодіяльності разом зі своїми чудовими керівниками прагнули дати  людям  змогу відпочити від буденних справ і насолодитись творами мистецтва.
Дмитро Андрійович та Інна Афанасіївна  головним завданням у своїй роботі  завжди вважали задоволення культурних потреб свої односельчан, підтримку художньої та самодіяльної творчої ініціативи, організацію достойного та змістовного дозвілля жителів нашого села.

І головною оцінкою, нагородою для них  було те, що люди приходили до них, відвідували їхні заходи. Значить, вони виправдали їхню  довіру і заслуговують на увагу та вдячність за свою роботу.

Їхнє життя  життя - цікаве й цінне, є прикладом  для сьогоднішніх поколінь.

 14 січня цього року Дмитро Андрійович та Інна Афанасіївна   відсвяткували 50 років свого подружнього життя - золоте весілля. Хочеться  привітати їх із цією знаменною датою і побажати  міцного здоров’я і  довгих років спільного, щасливого життя.

Юлія П`явка.

Учениця 9 класу Підлиманської ЗОШ І-ІІІ ст.

 Частенько судьба даже простого человека полна событий, которые не всякий фантаст выдумает, но если наступил переиод затишья, а хочется событий - посмотрите фильм Коллекционер 2 и сразу решите, что лучше жить спокойно.