Разное

К. Хромовий. Паростки святої давнини

Дипломом Харківської обласної ради і Харківської асоціації дитячої екранної творчості «Дитятко» нагороджений Солдатенко Богдан, учень 7-А класу Борівської ЗОШ № 1 ім. Героя Рядянського Союзу В.С. Колісника за участь у конкурсі «Ось він який, мій татко». Сергій Чернов відзначив активність Солдатенка Богдана, його внесок у розвиток ідеї популяризації родинних цінностей, творчий підхід та високий рівень виконання конкурсної роботи. Зокрема, у конкурсному творі семикласник розповів, як його батько-військовослужбовець Солдатенко Андрій, стоячи на плацу Борівської військової частини, голими руками «Стелси» ловить.

Також нещодавно в районній газеті була замітка про те, що Карел Хромовий (літературний псевдонім Богдана Солдатенка) отримав диплом за участь у  літературному конкурсі ім. О. Масельського за нарис про Харківщину «Паростки святої давнини». Пропонуємо читачам ознайомитися зі скороченою версією нарису.

Когда много свободного времени и ничто не разгоняет кровь - играть бесплатно слоты, преврати виртуальную победу в нечто ощутимое.

 

 

К. Хромовий

Паростки святої давнини

Слобожанщина – мій рідний край. Трударі нашої землі працюють для того, щоб зробити своє життя і України кращим, використовуючи всі свої потенційні можливості. Щирих, привітних людей слобожанського краю об“єднує в єдину спільноту притаманна з діда – прадіда висока моральність, здатність до взаємодопомоги і взаємоповага, які ґрунтуються на шануванні давніх споконвічних традицій, що в свою чергу є поштовхом для подальшого розвитку українців як однієї з провідних європейських цивілізацій.

Історія Харківщини налічує не один десяток томів на-укової літератури.

Частина Харківської області належить до степової зони, а інша – до лісостепу. Цим зумовлюється розмаїте багатство живої навколишньої природи.

Недалеко від аграрного університету імені Докучаєва була галявина із рідкісною красунею сон – травою. Перевірено на практиці – народна назва, яка співзвучна з науковою, повністю відповідає специфічним властивостям цієї представниці нашої корінної флори.

Латаття біле кожен рік радує відвідувачів соснового борівського бору і дітей з дитячого оздоровчого табору «Орлятко». Давні українці звали латаття одолень – травою або поборним зіллям, вважаючи, що воно має силу проти нечисті водяної і польової.

Червонокнижну рослину ковилу можна побачити у віддалених куточках біля села Гороховатка.

Назви сіл, незмінні з далеких часів, промовляють ніжністю до рідного краю. От, наприклад, село Калинове. Про походження назви не може бути мови, наскільки вона очевидна. Калина – окраса подвір“я навесні, коли вкривається білим цвітом з притаманним тільки їй специфічним запахом. І восени радує око яскравими гронами гіркуватого, проте дуже корисного для здоров“я червоного намиста. Калину здавна використовували при задишці, для профілактики пухлинних захворювань, підвищували фільтраційну здатність нирок, покращували секреторну функцію шлунку, лікували жіночі хвороби. Калина для наших предків була своєрідною панацеєю від всіляких болячок.

Для любителів літньої садовини збереглася «солодка» назва поблизу села Мирне – Грушевата балка. В народній медицині груші вважають допоміжним в`яжучим  засобом при розладах шлунку і кишковика.

Цілющі і прогностичні властивості  мають і інші дерева нашого краю. Потріскування кори на ясенях говорило про наступну холодну весну. Препарати з ясеню мають послаблюючу дію. Деякі лікарські засоби з горіха здатні знижувати рівень цукру в крові, збуджувати апетит. Допустимо використовувати їх для лікування захворювань порожнини рота, деяких шкірних захворювань, суглобових болях. Горіхові ядра можна рекомендувати при знесиленні, авітамінозах, недостачі заліза в організмі. Врожай на горіхи підказував, яким буде врожай пшениці на наступний рік.

Домашня живність також здавна слугувала людям синоптиками. Якщо погожої зимової днини вівці самі починали заходити у кошару, то слід було чекати погіршення погодних умов. Овець на домашніх подвір“ях вирощують підлиманці, жителі села Піски-Радьківські, Борової, Богуславки. Кінь  фиркає до покращення погоди, лягає на землю – перед снігопадом, перевертається через спину - перед потеплінням. Приватним утриманням племінних коней у нашому краї займається у селі Підлиман Шкляр Наталія Анатоліїївна.

Україна – це багатонаціональна країна, що поєднує на своїй території різні вірування, традиції, культури. Вважаю насамкінець потрібним додати прислів“я однієї з наших національних меншин: «Зберегти – це як знайти потім».