Общество

Будьмо толерантними

Будьмо толерантними

Мабуть, багато хто з нас останнім часом почав замислюватися над тим, чому в житті стало так багато неправди, зла, бруду. Всі негативні емоції ми носимо у собі і щоб від них позбутися, необхідно почати передусім із себе, мислити по-іншому, стати толерантною людиною. На такі роздуми мене підштовхнули події, які розвивалися навколо моєї доброї знайомої і мали негативний вплив на її настрій, самооцінку, які вона несла додому. Переглянувши свої думки, вона вирішила залишити все негативне позаду і спробувати не піддаватися тим настроям, які несуть окремі люди, сприймати їх такими, які вони є. І можу сказати з упевненістю, що після цього її настрій значно по-ліпшився, вона вийшла з легкого стану депресії і зараз навіть дещо скептично ставиться до тих людей, які свого часу їй псували настрій. І цьому я особисто дуже рада.

 

А якщо розібратися як живуть сусіди між собою? Дуже приємно, коли зустрічаєш людей, які живуть по сусідству і дружать між собою вже навіть не один десяток років. От, скажімо, сім’я Токарів і Васильєвих, які живуть по вулиці Комсомольській, живуть у дружбі вже давно і як приємно було слухати, що навіть жодного разу вони не посварилися. Чи, наприклад, сім’ї Тютюнників і Омельченків, Коваленків, Клименків і Низових. Це лише ті сусіди, яких я знаю особисто.

Але, на жаль, нерідко так буває, що сусіди не живуть душа в душу, адже привід для сварки знайдеться завжди. А якщо спробувати домовитися з ними, оголосити перемир’я? Гадаю, від цього стане легше на душі жителів з обох сторін паркану.

Це те, що стосується душевного бруду. А яку шкоду всі ми маємо від бруду справжнього, від сміття. Як стверджують вчені, сміття, яке ми викинули в парку, біля своїх будинків, повертається знову до нас. Всі випаровування, що виникають від такого сміття, піднімаються вгору і знову ж таки з опадами випадають на нас. А від цього ми хворіємо вже не душевно, а більш симптоматично, з’являються різні алергії, кашель та багато чого іншого. А нам з вами, нашим дітям і онукам жити на нашій малій Батьківщині ще дуже багато років. Що ж ми залишимо їм у спадок?

То що ж таке толерантність, за яку ми маємо чіплятися, як за круг спасіння?

Життя нашого сус-пільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Але з розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти “рятувальне коло” толерантності. Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: “Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддати своє життя”.

Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, “побутові війни”, кожному, мабуть, доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні; навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається; цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими; зберігати “власне обличчя”, знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою. Хоча, на жаль, при цьому слід констатувати, що є окремі люди, для яких почуття інших – просто пил і бруд. Тож нехай такі думки будуть для них же лише їх тягарем.

Запрошуємо читачів до розмови на цю чи іншу важливу для них тему.

Олена КОЛЕСНІКОВА.