Люди твои, Боривщино

90- зрілість золота (Білокобиленко Яків Тихонович)

90- зрілість золота

bil9020 січня відзначив 90-річний ювілей Білокобиленко Яків Тихонович, який  народився  в селі Калинове. Щоб привітати чоловіка з визначною датою, до нього завітали Підвисочанський сільський голова Анатолій Чорний, депутати сільської ради, односельці, друзі, рідня.

90 - це не привід для печалі,

90 - зрілість золота. Хай до ста,

а може, ще і далі

 йдуть, не озираючись, літа.

Життя не буває легким, кожній людині доводиться переживати і біль, і страх, і горе, але на життєвій стежині чекають і радість, і любов, і щастя. За 90 років Яків Тихонович Білокобиленко багато разів зустрічав на своєму шляху і радість, і горе, але найбільш трагічною сторінкою історії його життя є війна.

22 серпня 1941 року 19-річного Якова забрали на фронт. Своє рідне село хлопець покидав із болем у серці: тут залишилися рідні, друзі, на цій землі пролетіли кращі роки дитинства та юності. Але думка про те, що ворог може знищити його  село, завдати болю його рідним і односельцям, ще дужче обпікала серце. Тож у перший у своєму житті бій ішов безстрашно, мріяв лише про одне: швидше звільнити рідну країну від фашистів. Не раз доводилося дивитися в очі смерті, вона завжди була поруч, нещадно забирала його товаришів, але страху перед нею не було. В душі жила віра в перемогу.

Яків Тихонович завзято боровся із ворогами, разом із солдатами ІІІ Українського фронту брав участь у звільненні Болгарії, Румунії, Угорщини, Югославії. Перемогу зустрів у Австрії. За хоробрість і мужність, проявлені в боях із фашистами, Якова Тихоновича Білокобиленка нагородили орденом Великої Вітчизняної війни, багатьма медалями, серед яких - «За відвагу», «За взяття Белграда», «За Перемогу над Німеччиною».

 У с. Калинове з нетерпінням чекали свого героя. Він радісно обіймав усіх, його душа співала: нарешті він удома. Жадібно вдихав пахощі квітів і трав - тут все пахне інакше, рідним, знайомим із дитинства ароматом.

Невдовзі влаштувався працювати водієм у колгосп. У праці полетіли дні за днями, роки за роками. Довгий час хотів витерти з пам’яті  страшні воєнні роки, та час не завжди гоїть рани. Близько семи десятків років минуло, а жахливі картини війни ще й досі тривожать душу.

 Гідно пройшов життєву стежку Яків Тихонович Білокобиленко, його муж-ністю пишаються троє дітей, шість онуків, правнук, односельці,  адже він - один із тих, хто в запеклих боях виборов для них  мирне, щасливе життя.

Приєднуючись до всіх привітань, які звучали на адресу Якова Тихоновича з нагоди ювілею, хочеться побажати:

 Хай же Бог дасть

здоров’я й сили,
Весна дарує молодості цвіт,
Щоб Ви добро на цій землі творили
З любов’ю в серці ще

багато літ.

Тетяна ГУНЬКО.