Славна Борівщина своїми родинами

Цікавою виявилася подорож до Підлиману. Того дня зима вкотре нагадала про себе великим снігопадом. Сніг, здавалося, ніколи не припиниться, він був великим, лапатим. Сліди на ньому замітало буквально за півгодини. Що ж покликало поїхати у таку негоду, коли, як-то кажуть, «хазяїн і собаки з дому не вижене»? А чекала мене тепла зустріч із гарною родиною Мостових.

Мене тепло зустріли привітна жінка  Тетяна Миколаївна разом зі своїм чоловіком Сергієм Васильовичем.  І чим більше ми розмовляли, тим більше вражало, скільки цікавого й корисного зробили за своє життя ці на перший погляд звичайні люди разом зі своїми дітками.

А розпочиналося все так. Молода дівчина Тетяна вирішила стати вчителем математики. Вона вступила до ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. У паралельній групі цього ж фізико-математичного факультету навчався хлопець Сергій. На другому курсі вони познайомилися, їхнє знайомство переросло у міцне кохання на все життя. Вже через рік молодята вирішили поєднати свої долі, ставши на весільний рушник. На двох останніх курсах молоде подружжя Мостових навчалося за індивідуальним графіком і паралельно працювало у Лукашівській і Петрівській школах Красноградського району. Після закінчення ВУЗу в 1990 році вони вирішили приїхати жити       й     працювати у с. Підлиман.   З того моменту і до сьогодні вони працюють у Підлиманській школі: Тетяна Миколаївна - вчителем математики, Сергій Васильович викладає і фізику, і математику, й інформатику.

На початку їхньої роботи у Підлиманській ЗОШ було 170 учнів, а в класах навчалося по 15-20 дітей. Тетяна Миколаївна розповіла, що діти вчилися із задоволенням, було багато здібних учнів, з якими приємно працювати, деякі з них отримали медалі. За свою трудову діяльність вчителька нагороджена Почесними грамотами районного та обласного відділів освіти. Я запитала: «Як ви впливаєте на тих учнів, які порушують дисципліну?» Саме це питання спало на думку тому, що ця жінка дуже спокійна, врівноважена. Тетяна Миколаївна відповіла: «Зауваження роблю з гумором. Діти розуміють, виправляють  свою поведінку, а заодно відбувається психологічна розрядка, адже математика – нелегкий та серйозний предмет».

Сергій Васильович з перших днів своєї роботи почав виготовляти з дітьми саморобні прилади до уроків (водяні годинники, динамометри, тощо), а для проведення вечорів – світломузику. Все це, звичайно, значно підвищувало цікавість дітей до навчання.  З розвитком комп’ютерних технологій у сучасного вчителя значно розширилися можливості підвищити ефективність уроків. А в цьому році в Підлиманській школі з’явився мультимедійний проектор, тому тепер жоден урок цього вчителя не проходить без використання комп’ютерних технологій. У грудні 2012 року С.В. Мостовий здобув перемогу в районному конкурсі «Учитель року» серед педагогів району і тепер готується до обласного етапу цього конкурсу. Тож побажаємо йому успіху!

Гордістю кожного вчителя є його учні - переможці олімпіад. Цього року учні Сергія Васильовича посіли призові місця у районних олімпіадах  з фізики: Мостова Вероніка (7 кл.)- І місце, Каратаєв Владислав (8 кл.)- ІІ місце, Корець Руслана (11 кл.) – І місце; з математики: Колісник Аня (8 кл.) – І місце, Каратаєв Владислав (8 кл.) – ІІ місце. Учениця Тетяни Миколаївни Нужна Тая (9 кл.) виборола І місце з математики у районній олімпіаді, а Корець Аліна (9кл.) - посіла ІІ місце в цій же олімпіаді.

Хотілося б ще розповісти про чудових дітей, яким дали життя та виховали ці батьки. А їх у родині троє – Карина, Артем і Вероніка. Старші діти – Карина й Артем – погодки. Вони зараз навчаються на останніх курсах ХДУХТ, отримуючи спеціальність «інженер-технолог харчового обладнання» та «технолог харчування». А найменша донечка Вероніка зараз - учениця 7 класу. Змалку батьки привчали своїх дітей до роботи, адже в селі її завжди чимало. Доньки й син допомагали батькам по господарству, доглядати худобу, працювати на городі. Мабуть, тому у цій працьовитій родині скрізь наведено лад, милують око живі квіти. Прикрашають оселю цілий рік розкішні кімнатні рослини, а літньої пори на подвір’ї буяє безліч грунтових квітів. Та , напевно,  найчарівнішою окрасою їхнього помешкання є вишиті хрестиком, бісером картини та ікони. Це – найбільше захоплення господині, яка залучила до цього виду творчості й своїх донечок. Створення однієї роботи вимагає чимало часу – приблизно півтора місяця. А велику картину майстриня вишивала майже рік. Мені показували роботу найменшої донечки Вероніки, яка ще тільки розпочала трудитися над картиною, але вже видно, як охайно та зі смаком дівчинка працює. Крім вишивки, у родині захоплюються в’язанням. Скільки гарних речей зв’язала для своїх рідних Тетяна  Миколаївна! І, звичайно ж, доньки також вміють в’язати.

Чоловіки в родині також не сидять без діла – Сергій Васильович має хобі – бджільництво, яке приносить йому велике задоволення. Син Артем захоплюється комп’ютером, тому його майбутня професія пов’язана з використанням ПК. А ще хлопець любить займатися важкою атлетикою – він неодноразово брав участь у змаганнях за свій ВУЗ.

Та яка ж  українська родина обходиться без пісні? Багато хто з вас чув чудовий спів Вероніки. Вона виявила музичні здібності ще у ранньому дитинстві – співала майже скрізь. Тому батьки привели дівчину до вокального гуртка районного БДЮТ, коли вона ще навчалася у початкових класах. Саме тоді вона отримала свою першу нагороду – стала лауреатом разом із Антоном Одиноковим (вони співали дуетом) на Харківському молодіжному фестивали пісень про Велику Вітчизняну війну «Перемога». Коли ж  дівчинка подорослішала, почала навчатися у Борівській ДМШ по класу вокалу й фортепіано. Вероніка із задоволенням бере участь у різноманітних пісенних конкурсах, мріє вийти на велику сцену, щоб прославити свій край. Вона вже має сер-йозні здобутки: 2 роки тому у Харкові на конкурсі «Таланти ІІІ тисячоліття» отримала гран-прі. Рік тому дівчина брала участь у Харківському ІХ відкритому фестивалі світової музики, присвяченому пам’яті М.Д. Леонтовича й  отримала диплом лауреата. Вероніка сказала, що їй найбільше подобаються ліричні пісні, в яких можна виявити всю красу й силу голосу.

Батьки зізнаються, що чудовий голос має також і їхня старша донька Карина, але на той час молода сім’я не мала можливості розвивати талант своєї доньки. Звичайно, дуже шкода, що так сталося, адже Борівщина могла б насолоджуватися ще однією чудовою виконавицею пісень. Виникло запитання: «Хто ж із батьків співає, адже музичні здібності – річ спадкова». Виявилося, що Сергій Васильович. Він знає безліч пісень, співає, коли працює по господарству. А ось цікавий факт -  коли на уроках учні іноді порушують дисципліну, вчитель проспівує їм кілька доречних рядків пісень, які виховують краще від звичайних зауважень.

 Ось так, з піснею пливе по життєвому морю човен цієї чудової української родини, славної своєю працею й дітьми. До речі, 2012 року подружжя відзначило  своє срібне весілля. Наостанок хочеться сказати, що  найстарша донька Карина вже сама стала дружиною й матусею. У неї народилася чудова донечка. Ось так, зовсім молодими, отримали вже онуку Сергій Васильович та Тетяна Миколаївна. Та вони не засмучуються, адже діти та онуки – це квіти життя. Тож побажаємо їм усім міцного здоров’я, Божого благословення  та на довгі-довгі роки зберегти тепло свого сімейного вогника.

Тетяна КОЛЕСНІК.