Вони-надія школи Шотокан

Ще півтора роки тому ці хлопці навіть не мріяли, що отримають нагороди з бо-йового мистецтва. Навіть про карате вони лише чули та бачили змагання  по телевізору.  Сьогодні юні каратисти – надія школи Шотокан клубу «Ронін».

А починалося все з ініціативи першого заступника голови РДА Костянтина Панфілова, коли він за-пропонував організувати у селищі секцію по карате.  Ініціативна група батьків запропонувала тренеру Юрію Дейні проводити заняття по карате для дітей Борової.

Про це і веду розмову з тренером.

- Юрію Вікторовичу, ви – не місцевий житель, але погодилися проводити заняття з дітьми. Чому? Адже у Сватовому, де проживаєте, у вас є своя школа Шотокан?

- У дитячі роки закладається щастя всього життя людини. А діти – це найважливіше в житті, тож  слід якнайбільше уваги приділяти їхньому фізичному розвитку. І якщо у мене є можливість долучити до цього чудового бойового мистецтва більше дітей, я намагаюся не упустити такий шанс.

- У Вас величезний досвід тренерської роботи. Коли почали займатися карате-до?

- Карате захопився, проходячи строкову службу в армії. І з того часу це – частинка мене. Зараз маю чорний пояс ІІ дан.

- Як набирали дітей у клуб «Ронін»?

- По-перше, хочу відразу сказати, що із задоволенням відгукнувся на запрошення з боку адміністрації та деяких батьків. Пройшовся по класах Борівської загальноосвітньої школи №1 і запросив дітей займатися карате-до. Бажаючих було багато, не менше 50 школярів  записалися до клубу.

- Але сьогодні у Вас значно менше учнів?

- Так, поступово ряди бажаючих рідшали, і нарешті залишилися лише сильні духом і тілом.

- Як часто проводите тренування?

- Тренування необхідно проводити весь час, не менше 2-3 разів на тиждень. Я не даремно сказав, що у групі залишилися сильні тілом і духом хло-п’ята. Навантаження під час тренувань  дуже великі. Пам’ятаю перші тренування, всі діти були такими «негнучкими», що довелося докласти дуже багато зусиль, доки вони досягли певних успіхів.

Минулого літа ми жили на березі Червонооскільського водоймища і там проводили тренування. Потім три рази на тиждень я приїжджав до Борової і вже о 7 годині ранку ми тренувалися на свіжому повітрі. Хочу сказати, що всі вихованці для мене, як рідні діти. Я їх усіх люблю і поважаю, бо вони- справжні спортсмени. Звичайно, як і всі діти, вони пустотливі, але головне – у них є міцний стержень, без якого займатися карате-до неможливо.

- Пройшло півтора роки, перш ніж діти взяли участь у змаганнях.

- І це були півтора роки наполегливих тренувань.

- Як проходили змагання?

- У кубку області, який проходив у м. Рубіжне, взяли участь 200 юних каратистів, серед них 8 моїх вихованців. В основному там були діти з міст. Я неодноразово наголошував, що головне у змаганнях – зосередитися, хоча по досвіду знаю, як непросто це зробити. Можете уявити, яка кількість людей була присутня на змаганнях, тож не дивно, що діти дуже хвилювалися. До того ж, це були їх перші змагання. Та головне, що результати перевершили навіть наші сподівання – зі змагань ми привезли 6 медалей.

- Розкажіть про досягнення своїх вихованців.

- Як вже сказав, напередодні нового року ми їздили до Рубіжного на обласні змагання, де Ярослав Шутько, Ілля Власов і Владислав Самойлов посіли треті місця, Дмитро Кулік та Кирило Сидоренко – четверті, а Влад Євтихієв – І місце. На кубку міста у Сєвєродонецьку Ярослав Шутько в особистій першості посів ІІІ місце, Сергій Тихонченко – друге і Влад Євтихієв – І місце. У командних змаганнях Дмитро Кулік та Ілля Власов посіли ІІІ місце.

- Ваш клуб «Ронін» поповнився лише юними борівчанами, чи у інших школах теж набрано групи каратистів?

- Займатися даним видом бойового мистецтва виявили бажання діти з Першотравневого та Пісок-Радьківських.

- Карате-до – це не просто вид бойового мистецтва, а певна філософія. Ви розповідаєте вихованцям про те, що на вулиці не можна користуватися прийомами карате?

- Обов’язково, з перших занять наголошував на цьому. Карате- до є не лише бо-йовим мистецтвом, а й філософською концепцією і способом життя, яке, незважаючи на багатовікову історію свого розвитку на Сході, до недавнього часу було невідоме більшій частині населення нашої планети. І саме таке розуміння карате- до, а не лише розуміння його як практичного способу самозахисту та виду спорту, є важливим елементом повноцінного  фізичного і психічного розвитку. Майстер карате  Фунакоши Гичин  свого часу писав: “Як дзеркальна поверхня відображає будь-яку крапку перед собою, і тиха долина перестає існувати навіть від щонайменшого звуку, так і той, що займається карате, повинен вигнати з свого розуму начисто егоїзм і злість, і добитися взаємодії всіх сил, діючи у напрямі останніх. Це і є сенсом карате”.

- Дякую за змістовну розмову, бажаю вам і вашим вихованцям подальших перемог.

Інтерв’ю провела Олена КОЛЕСНІКОВА.

На знімку: юні каратисти Борівської ЗОШ №1після отримання нагород зі своїм тренером Юрієм Дейною і першим заступником голови РДА Костянтином Панфіловим.